В ті давні часи,коли невидиме мало більшу вагомість за очевидність був один мудрець,який ще за життя зажив великої слави.Кажуть,що сам Бог звертався до нього за порадою.«Хочу заховати щастя від людей так,щоб знайти його могли лише ті,хто зусилля прикладе і наполегливість проявить у постійності своій.Хочу побавитися в хованки з людством.Я питав уже ангелів,де найліпше сховатись.Дехто твердить,що найбільше для цього надаються глибини океанів.Інші ж кажуть,що вершина найвищої гори.Ще інші – що зворотній бік місяця або далека зоря,бо іх не видно на землі.А ти,що на це скажеш?»  Мудрець відповів: «Сховайся Господи,у серці людськім.Це буде останнє місце,про яке вони подумають.»